24 лютого. Чотири роки.

Чотири роки повномасштабного вторгнення.

І вже тринадцятий рік війни для України.

Чотири роки, які розділили життя на «до» і «після».

Чотири роки болю, втрат, тривог і безсонних ночей.

І водночас — чотири роки неймовірної сили, єдності та людяності.

Ми схиляємо голови перед тими, хто загинув.

Тими, чиї імена стали частиною нашої пам’яті назавжди.

Світла памʼять усім, хто віддав своє життя за Україну.

Ми молимося за тих, хто сьогодні бореться.

Хто тримає позиції.

Хто втомлюється, але не здається.

Дякуємо вам — за кожен день, який маємо.

Ми не забуваємо про тих, хто перебуває в полоні.

Чекаємо кожного і кожну вдома.

Віримо у повернення. Віримо у зустрічі.

Ми вдячні й тим, хто допомагає:

волонтерам, медикам, рятувальникам, усім небайдужим.

Кожен внесок — важливий. Кожна дія — має значення.

Ці роки навчили нас цінувати прості речі:

обійми, голос рідних, світло в домі, спокійний сон дитини.

Навчили бути сильними навіть тоді, коли страшно.

Ми не говоримо гучних слів.

Ми зберігаємо кожне ім’я.

Дякуємо.

І віримо.

Віримо, що мир настане.

Що повернуться ті, кого чекають.

Що зазвучить тиша без сирен.

І що настане день, коли можна буде жити — без війни.

Пам’ятаємо. Тримаємося. Віримо.