Мета: згадати про трагедію віку — вибух на ЧАЕС, поглибити знання здобувачів освіти про неї, визначити негативний вплив аварії на стан навколишнього середовища та здоров'я населення, виховувати особисту стурбованість кожного студента за все, що відбувається навколо, вчити сприймати чужу біду, чужий біль як власні.
Ознайомити здобувачів освіти з екологічною катастрофою, яка сталася на території України в 1986 році; навчати учнів уболівати за минуле своєї держави; формувати загальнорозвинену людину, що буде протистояти руйнуванню навколишнього світу; виховувати почуття сприймання чужого болю як свого, повагу до людей, які віддали своє життя в ім‘я майбутнього життя людства, до прав і свобод інших людей; прищеплювати любов до рідного краю, почуття відповідальності за благополуччя нашої держави. Очікувані результати: Студенти приходять до розуміння, що «мирний атом», став для України і світу трагедією наслідки якої доведеться відшкодовувати дуже довго.
Чорнобильська катастрофа — техногенна, екологічно-гуманітарна катастрофа, спричинена вибухом і подальшим руйнуванням четвертого енергоблоку Чорнобильської атомної електростанції в ніч на 26 квітня 1986 року, розташованої на території УРСР.
Руйнування мало вибуховий характер, реактор був повністю зруйнований і в довкілля було викинуто велику кількість радіоактивних речовин. Відбувся радіоактивний викид потужністю в 300 Хіросим.
Історія Чорнобиль – невеличке українське містечко, яких сотні в Україні. У 1971 році неподалік від Чорнобиля розпочали будівництво потужної атомної електростанції. На 1983 рік стали до ладу чотири енергоблоки, приступили до будівництва п’ятого. Згодом, за кілька кілометрів від станції виникло місто. Його назвали Прип’ять – за назвою тутешньої повноводної річки.
У сучасному викладі, причини аварії такі: реактор був неправильно спроектований і небезпечний; персонал не був проінформований про небезпеки; персонал допустив ряд помилок і ненавмисно порушив існуючі інструкції, частково через відсутність інформації про небезпеки реактора; відключення захисту або не вплинуло на розвиток аварії, або не суперечило нормативним документам.
Наслідки аварії: Після аварії утворилася радіоактивна хмара, яка накрила не лише сучасну Україну, Білорусь та Росію, які знаходилися поблизу ЧАЕС, але й всю Західну Європу. Інформація про радіацію прийшла не з СРСР, як мало б бути, а з Швеції, коли на одязі співробітників 27 квітня було знайдено радіоактивні частинки .Після пошуків витоку радіації на самій АЕС, стало зрозуміло, що в західній частині СРСР існує серйозна ядерна проблема. Забруднення території після аварії на ЧАЕС залежало від погодних умов. Повідомлення радянських і західних учених вказують на те, що Білорусь отримала близько 60% радіоактивного забруднення від загальної кількості на СРСР.
Дози радіації Рівень радіації в деяких місцях після аварії був близько 5.6 Р/сек, тобто 20 000 Р/год. Смертельною вважається доза, яка дорівнює 500 Рентген за 5 годин. Тобто в деяких місцях незахищені працівники могли отримати смертельну дозу радіації за декілька хвилин. На момент аварії на ЧАЕС було 2 дозиметра, кожен на 1000 Рентген. Але внаслідок аварії один був зруйнований, а інший після ввімкнення виявився не робочим. Всі інші дозиметри мали ліміт в 0.001 Р/сек. Тому працівники могли визначити максимальний рівень радіації в 3.6 Р/год, справжні ж рівні радіації в окремих місцях перевищували даний в 5600 разів.
У заході брали участь зав. відділенням Вовк Т. І., куратор Жиліна О. П., здобувачи освіти та їх батьки.
