Сьогодні ми згадуємо тих, хто віддав своє життя за Україну. За її незалежність. За її свободу. За наше право жити, навчатися, працювати, любити, мріяти та будувати майбутнє у своїй країні.
29 серпня — дата, у якій назавжди залишився біль Іловайська. Але сьогодні наша пам’ять — про всіх захисників і захисниць, які не повернулися з війни.
За кожним із них — не просто ім’я у списку. Це чиєсь життя, родина, мрії та плани. Це люди, яких чекали вдома. Люди, які мали своє «після війни»…
Ми не можемо повернути тих, кого втратила Україна. Але можемо зробити найважливіше — пам’ятати.
Пам’ятати їхні імена. Їхні історії. Їхню мужність. І ціну, яку вони заплатили за наше сьогодні.
Світла пам’ять усім полеглим захисникам і захисницям України.
Пам’ятаємо. Шануємо. Не забудемо.
